Божевільна — Ирина Билык

Синьоокою чаклункою, бувало, Називав мене і руки цілував, Може, справжнє щастя то було й не стало. Час минув і вже, як сніг розтав. Що тоді хотіла, я сама не знаю, Може подарунків, може просто слів. Я не вірю в те, що почуття вмирає, Що вогонь любові догорів.

Приспів: Більше ніхто, Тільки я в тому винна - Божевільна! Більше ніхто, Тільки я в тому винна - Божевільна!

"Повернись!", - тобі сказати не зумію. Квітень за вікном, а на душі - зима. Ти вже не один, і я це розумію, Що ж, у цьому винна я сама.

Приспів

Синьоокою чаклункою, бувало, Називав мене і руки цілував, Може, справжнє щастя - то було, Й не стало...