Відьма — Полинове Поле

Давай підемо в темряву, Не будем повертатись, Дорога така довга, Що можна не прощатись.

Обличчям ляжем в жар І згоримо без диму Заграла десь сопілка Прадавню пісню дивну.

Прадавню пісню дивну Заплакала сопілка Навіки зупинилась Годинникова стрілка.

І матір – порожнеча Покличе нас до дому З якого ми пішли Мільйони років тому.

Розтанемо в імлі, Полетимо птахами, І пара гарних крил Колись була руками.

Там, де стікала кров З подряпин і порізів Там, де в траві змія Тобі під ноги лізе,

Твоєю кров’ю знак Поставлений на мені І полиновим димом Попечені легені.

Хай наші голоси Змішаються із вітром, Розноситься чума Отруєним повітрям,

Через багато днів Ми знов туди прийдемо, І своїм почуттям Дві квітки принесемо.