Вітер з півночі — Полинове Поле

Де ліси старі стоять Де панує морок Там живе душа моя У високих горах.

Зорі падають з небес В полинове море Полем стелиться туман З місяцем говорить.

Вітер з півночі летить Тишу розвіває Приліта туди завжди Волю там шукає.

Приспів: Через темряву в ніч Через сльози і біль Коли впаде сльоза Спалахнуть небеса. Запалають вони І розвіють пітьму Своїм світлом життя Я освічу йому.

Проросте гіркий полин Із землі сирої А з долоні упаде Чорна крапля крові.

Забере ту кров земля І поверне силу З дерева листок впаде На пусту могилу.

А коли могильний камінь Сльози осені омиють На плиті слова останні Світу правду всю відкриють