Квіти мінних зон — Океан Ельзи

Куплет

Поверталися додому, Як надовго, - невідомо. Ще залишилась невзята висота. Поверталися додому, Розійшлися по одному, А тебе не відпускає пустота...

Припев

Вона рве твої думки, Бо на відстані руки Тремтять сльози і бетон, Цвітуть квіти мінних зон, Дихає війна... Мамо, це не сон!

Куплет

Не кажи мені "я знаю", Мамо, ти не уявляєш, Як удав, не відпускає пустота, Поки спокою не має, Кожен метр твого краю І невзята кожна твоя висота.

Куплет

Вона рве твої думки, Бо на відстані руки Тремтять сльози і бетон, Цвітуть квіти мінних зон, Дихає війна... Мамо, це не сон!

Проигрыш

Куплет

По дорозі до вокзалу Тебе дівчина чекала І в обіймах рятувала сірий день. Як надовго, - невідомо, Чи повернешся додому, Чи залишишся у пам'яті лишень?

Припев

Вона рве твої думки Вона - пам'ять навпаки Вона - сльози і бетон Вона - квіти мінних зон Дихає війна... Ні, мамо, це не сон