Птаха на ймення Nachtigall — Кому Вниз

Мандрував хтось краями Та зіткнувсь із стіною, Та й пробив головов Так, що бризнула кров В синє небо зірками.

Славно, їй-Богу, Ті зірки запалали І тоді мені батько сказали, Щоб я вже збирався в дорогу.

Славна дорога Пролягала лугами. Я йшов і шукав Хто був смерть, А тепер кого братом назвали.

А він тихо стояв За моїми плечима. Він спокійно стояв І дивився на мене Скляними очима.

Приспів: А за горою в гаю Виднілася рідна стріха, Стріха ховала тихо Гверову сталь. Я ж на прохання мами Ішов з чистими руками, Та в серці моєму лунко Співав Nachtigall

Дай мені руку; Кличе славна дорога. Ми підемо по ній У навколишній світ Під проводом Бога.

Та той брат лиш стояв На суцвітті калини, Його пальці судомно стискали Тіло моєї дитини.

Приспів: А за горою в гаю Виднілася рідна стріха. Стріха ховала тихо Гверову сталь. Я ж на прохання мами Ішов з чистими руками, Та серце моє ущент Розривав Nachtigall