Суботів — Кому Вниз

(Пісня на слова Тараса Шевченка)

Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України — Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився, Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився.

Мир душі твоїй, Богдане Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують Та тебе ж і лають, Що й за труди не находять Отак-то, Богдане Занапастив єси вбогу Сироту Украйну За те ж тобі така й дяка. Церков-домовину Нема кому полагодить На тій Україні

Отаке-то, Зіновію, Олексіїв друже Ти все оддав приятелям, H Em ... А їм і байдуже. Кажуть, бачиш, що все-то те Таки й було наше, Що вони тілько наймали Татарам на пашу Та полякам…

Може, й справді Нехай так і буде Так сміються ж з України Стороннії люди Не смійтеся, чужі люде Церков-домовина Розвалиться… і з-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти І помоляться на волі Невольничі діти… І помоляться